В'ячеслав Тихонов

З початком Великої вітчизняної війни, у 1941 році, в школі, де вчився Тихонов, розмістився військовий госпіталь. В'ячеслав у віці 13 років пішов у ремісниче училище, де вчився на токаря. Після цього влаштувався на військовий завод, де працював за отриманою спеціальністю. Вечорами після роботи він ходив з друзями в кінотеатр «Вулкан» дивитися героїчні картини. Улюблені герої: Чапаєв — Борис Бабочкін, Олександр Невський — Микола Черкасов, Михайло Жаров та Петро Алейніков.

Тихонов таємно від батьків мріяв про кар'єру кіноактора, а батьки бачили в ньому інженера або агронома. У 1944 році В'ячеслав поступив на нульовий курс Автомеханічного інституту. У 1945 році він спробував вступити до ВДІКу. Спочатку його не прийняли туди, але вже після завершення вступних іспитів професор ВДІКу Б.В. Бібіков зарахував Тихонова до себе на курс. У роки навчання у ВДІКу відбувся його акторський дебют у фільмі Сергія Герасимова «Молода гвардія», де він зіграв роль Володі Осьмухіна.

Під час навчання у ВДІКу В'ячеслав одружився на Нонні Мордюковій. У 1950 році В'ячеслав Васильович з відзнакою закінчив ВДІК, майстерню Б. В. Бібікова і О. І. Пижової, і поступив працювати в театр-студію кіноактора.

Фільм «Молода гвардія» дав творчий імпульс не тільки Тихонову, а й цілій плеяді молодих талановитих акторів: Інні Макарової, Сергію Гурзо, Нонні Мордюковій, Кларі Лучко, Сергію Бондарчуку, Євгену Моргунову, Людмилі Шагаловій, Георгію Юматову, Віктору Авдюшко, Тамарі Носовій.

В'ячеслав Васильович, на відміну від більшості акторів-молодогвардійців, після 1948 року майже 10 років не отримував у кіно цікавих ролей. Режисери використовували головним чином його зовнішні дані, не прагнучи виявити акторський потенціал. За ці роки В'ячеслав Васильович встиг заявити про свій талант в театрі, зігравши Ведмедя в спектаклі «Звичайне диво», поставленому Ерастом Гаріним в театрі-студії кіноактора.

У 1957 році на кіноекрани вийшов фільм Станіслава Ростоцького «Справа була в Пенькові». В'ячеслав Тихонов зіграв роль тракториста Матвія Морозова. Ця роль принесла акторові глядацьке визнання.

У фільмі режисера Віктора Івченка «Надзвичайна подія» актор зіграв одеського матроса Віктора Райського, веселого і відчайдушного хлопця, який стає справжнім героєм в стані чанкайшистів, які захопили танкер. Фільм став лідером прокату 1959 року.

Після цих кінокартин у В'ячеслава Тихонова повірили режисери і за короткий термін йому був запропонований ряд значних, різнопланових ролей у фільмах: Станіслава Ростоцького «Травневі зірки» (1959) і «На семи вітрах» (1962), Євгена Ташкова — «Спрага» (1959), Михайла Швейцера — «Мічман Панін» (1960), Леоніда Лукова — «Два життя» (1961), Самсона Самсонова — «Оптимістична трагедія» (1963). У фільмі «Жага» Тихонов вперше приміряв форму німецького офіцера і роль радянського розвідника — він грав розвідника, кинутого в німецький тил під час війни.

У другій половині 1960-х років В'ячеслав Васильович зробив великий крок до вершин акторської майстерності — була зіграна роль Андрія Болконського в епопеї Сергія Бондарчука «Війна і мир». Роль зажадала від актора повної самовіддачі, і Тихонов, подібно всім учасникам зйомок, працював з неймовірним напруженням сил.

Потім В'ячеслав Васильович блискуче зіграв вчителя Мельникова у фільмі Станіслава Ростоцького «Доживемо до понеділка». За цю роботу В'ячеславу Васильовичу Тихонову в 1970 році була присуджена Державна премія СРСР.

У телесеріалі Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни» Тихонов зіграв найвідомішу свою роль — Ісаєва-Штірліца. Акторський успіх Тихонова приніс йому небачену популярність, і в 1976 році він був нагороджений Державною премією РРФСР імені братів Васильєвих. У тому ж році вступив до КПРС. Схожу роль співробітника радянських спецслужб В'ячеслав виконав у телесеріалі «ТАРС уповноважений заявити» за романом того ж Юліана Семенова, остаточно зміцнивши свій образ зразкового «радянського розвідника».

Першим шлюбом актор був одружений на актрисі Нонні Мордюковій (з якою прожив 13 років). У шлюбі народився син Володимир (1950-1990) (онуки Василь та Володимир від різних шлюбів сина).

Другою дружиною актора стала Тамара Іванівна, від якої народилася дочка Анна (діти якої — В'ячеслав і Георгій).