Патріс Леконт

Ще в ранньому віці Патріс Леконт вирішив стати режисером. У 1969 році закінчив Вищу школу кіноосвіти (IDHEC). Незважаючи на те, що завжди мріяв керувати творчим процесом, наступні шість років пише сценарії для журналу Pilote. У 1976 році, після низки вдалих короткометражних стрічок (Лабораторія жаху / Le laboratoire de l'angoisse), «провалюється» його дебютний фільм «Туалет був замкнений зсередини» (Les Vécés étaient fermés de l'interieur). У фільмі в головних ролях знімалися Колюш і Жан Рошфор. Успіх приходить після фільму «Засмаглі» (Les Bronzés, 1978). Популярність картини підштовхує режисера в 1979 році зняти продовження — «Засмаглі на лижах» (Les Bronzés font du ski). У точно такому ж жанрі Патріс Леконт знімає наступні три фільми: «Заходь — я живу у подруги» (Viens chez moi, j'habite chez une copine), «Мою дружину звуть Повернись» (Ma femme s'appelle reviens) і «Проходьте, тут нема на що дивитися» (Circulez y'a rien à voir). Після низки успішних комедій режисер вирішив змінити свої жанрові уподобання і поставив бойовик з легким комедійним ухилом — «Фахівці» (Les Spécialistes, 1985). Завдяки теплому прийому у глядачів Леконт знову звертається до нового для себе жанру — в 1987 році виходить «Тандем» (Tandem).

У 1989 році Патріс Леконт за пропозицією французького продюсера Філіпа Каркассона знімає картину «Месьє Ір» (Monsieur Hire) — екранізацію однойменного роману Жоржа Сіменона, в якій він все глибше звертається до дослідження підводних течій людських доль і вчинків. Фільм отримує престижну премію Деллюка і номінується на Сезар. Потім Леконт ставить своєрідну трилогію про вічний поєдинок чоловіків і жінок, пошук ідеального кохання — «Чоловік перукарки» (Le Mari De La Coiffeuse, 1991), «Танго» (Tango, 1993), «Аромат Івонни» (Le Parfum d'Yvonne, 1994). Однак ці фільми не придбали такої популярності, як історичне полотно «Насмішка» (Ridicule) 1996 року, відзначене до того ж преміями Сезар за фільм і режисуру і номіноване на Оскар.

У 1998 році з'являється бойовик «Один шанс на двох» (Une chance sur deux) з Аленом Делоном і Жаном-Полем Бельмондо. У головній жіночій ролі Ванесса Параді, як і в чорно-білій мелодрамі 1999 року «Дівчина на мосту» (La Fille sur le pont). Тема «Дівчини на мосту» знайшла продовження у фільмі «Фелікс і Лола» (Félix et Lola), знятому в 2001 році з Шарлоттою Гінзбург і Філіпом Торретоном у головних ролях. А в 2006 році Патріс Леконт зняв третю частину свого першого успішного фільму — «Засмаглі» (Засмаглі 3 / Les Bronzés 3: amis pour la vie).