Девід Боуї

Хоча він випустив альбом (David Bowie) і кілька синглів раніше, Девід Боуї став більш відомий широкій публіці восени 1969 року, коли його пісня «Space Oddity» досягла п’ятірки UK Singles Chart. Після трьох років експериментів він знову з’явився в 1972 році під час розквіту глем-року, створивши собі яскравий, андрогінний образ персонажа на ім’я Зіггі Стардаст. Його хіт-сингл «Starman», зі знаменитого альбому «The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders From Mars», очолив хіт-парад Великобританії. У період відносно недовгого використання образу Зіггі Стардаста, Боуї в своїй творчості часто використовував музичні інновації, переосмислення і дивовижні візуальні постановки.

У 1975 році Боуї домігся свого першого великого успіху в Америці, з синглом номер один «Fame», написаним у співавторстві з Джоном Ленноном, і хіт-альбомом «Young Americans», стиль якого співак описав як «пластичний соул» (plastic soul). Звук альбому представляє собою радикальний зсув у його музичному стилі, який спочатку відштовхнув багатьох його британських фанатів. Потім він виправдав очікування його лейбла і американських шанувальників, при записі мінімалістичного альбому «Low» (1977) – першого з трьох альбомів, так званої «Берлінської Трилогії Боуї», вигаданих у співпраці зі співаком / автором пісень / композитором / продюсером Брайаном Іно, за наступні два роки. Всі вони увійшли до п’ятірки кращих хіт-параду Великобританії і отримали хороші відгуки критиків.

Після нерівного комерційного успіху наприкінці 1970-тих, Боуї знову став номером один в британських чартах в 1980 році, з синглом «Ashes to Ashes» і альбомом «Scary Monsters (and Super Creeps)». Він записав ще один сингл, що дістався до вершини британського чарту, «Under Pressure» разом із групою Queen в 1981 році. Пік комерційного успіху Боуї припав на 1983 рік, з виходом альбому «Let’s Dance», який містив такі хіти як: «Let’s Dance», «China Girl» і «Modern Love». Протягом 1990-тих і 2000-тих, Боуї продовжує експериментувати з музичними стилями, в тому числі граючи в стилях білий соул, індастріал, AOR, і джангл. Його останнім записаним альбомом є «Reality» (2003), на підтримку якого Боуї провів Reality Tour і випустив DVD.

Протягом 2000 року тижневик New Musical Express проводив опитування серед музикантів різних стилів і напрямків. Питання було тільки одне: «Який музикант зробив найбільший вплив на Вашу власну творчість?» За результатами опитування Боуї був визнаний найвпливовішим музикантом сторіччя. Боуї домігся визнання як кіноактор, і на Голлівудській алеї слави є його зірка. У 2002 році в опитуванні BBC «100 Найбільших Британців», Боуї займає 29 місце. Протягом усієї своєї кар’єри він продав приблизно 136 мільйонів альбомів і входить до десятки найуспішніших артистів в історії популярної музики Великобританії, 6 його альбомів входять до списку «500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone». У 2004 році журнал Rolling Stone поставив його на 39 місце у своєму списку «100 найвидатніших виконавців рок-музики всіх часів» і на 23 місце в списку «100 найвидатніших вокалістів всіх часів».