Віллем Дефо

У багатодітній сім'ї за увагу доводилося боротися, і Віллем робив це за допомогою міміки і жартів. Саме так зародилася в ньому пристрасть до акторської гри. Єдиний з усієї родини він вирішив присвятити себе мистецтву. Віллем вступив на факультет драми в університет Вісконсіна-Мілуокі. Він так і не закінчив навчання, вирішивши присвятити свій час і сили молодому Театру Х. Чотири роки пройшли в гастролях по Європі та Америці. У віці 22 років Віллем Дефо переїхав до Нью-Йорка, де приєднався до іншої експериментальної театральної трупи - Performance Group. Художній директор театру Елізабет Лекомпта (Elizabeth LeCompte) стала не тільки колегою, а й подругою життя Уіллема. Пара, так і не одружившись, прожила разом 27 років, розлучившись в 2004 році. У 1982 році у них народився син Джек (Jack).

Початок кінокар'єри Дефо не був безхмарним. З першого фільму, «Ворота раю» (1981), його роль вирізали, так як продюсери вимагали зробити картину коротше. Його заявкою на успіх стала роль лідера байкерського угруповання у фільмі «Без любові» (1982), режисерському дебюті Кетрін Бігелоу (Kathryn Bigelow). Справжнім проривом для Дефо стала роль сержанта, ветерана В'єтнамської війни в драмі Олівера Стоуна (Oliver Stone) «Взвод» (1986). Ця роль принесла акторові першу номінацію на «Оскар».

Наступною великою роллю став гучний проект Мартіна Скорсезе (Martin Scorsese) «Остання спокуса Христа» (1988), в якому Дефо зіграв Ісуса. Актор став користуватися популярністю у кращих режисерів Голлівуду. У тому ж році він зіграв у «Міссісіпі у вогні» Алана Паркера (Alan Parker). У «Тріумфі духу» (1989) Дефо повернувся до військової теми, на цей раз він зіграв єврейського боксера, що потрапив у концтабір. Ще одного ветерана В'єтнаму Дефо зіграв у фільмі Олівера Стоуна «Народжений 4-го липня», де його партнером став Том Круз (Tom Cruise). У 1990 році Дефо знявся в фільмі Девіда Лінча (David Lynch) «Дикі серцем», який отримав приз Канн.

На початку 90-х фільми за участю Дефо не привертали великої уваги критиків і глядачів, зате в 1993 році він засвітився в скандальному фільмі «Тіло як доказ». Головну роль у цьому еротичному трилері зіграла поп-зірка Мадонна. Дефо продовжував активно зніматися, в основному в ролях другого плану, як, наприклад, в «Прямій і явній загрозі» (1994). У 1996 році йому нарешті вдалося повернути увагу критиків завдяки ролі в оскароносному «Англійському пацієнті». Нагороду кіноакадемії отримала і драма «Скорбота» 1997 року, в якій Дефо зіграв разом з Ніком Нолте (Nick Nolte). Потім прийшла пора наукової фантастики: «Готель Нова Роза» (1998) за романом Вільяма Гібсона і «Екзистенція» (1999) Девіда Кроненберга (David Cronenberg).

В кінці 90-х Віллем Дефо звернувся до детективної тематики, зігравши агента ФБР в «Святих з Бундока» (1999) та приватного сищика в «Американському психопаті» (2000). За роль у «Тіні вампіра» (2000) Віллем отримав другу номінацію на «Оскар».

У 2001 році він два рази зіграв священика - у першому спільному американо-китайському проекті «Талан жінки» і «Ликах смерті». У 2002 році він знявся в першому фільмі трилогії «Людина-павук», який став касовим хітом. Дефо зіграв Зеленого Гобліна, одного з ворогів головного героя. У 2003 році актор вперше озвучив анімаційний персонаж - Жиля в мультфільмі «У пошуках Немо» - і знявся в невеликій характерній ролі в бойовику «Одного разу в Мексиці» Роберта Родрігеса (Robert Rodriguez). У 2004 році Дефо з'явився в двох гучних проектах - сіквелі «Людини-павука» і «Авіатор» Мартіна Скорсезе. У 2005 році актор вперше знявся у Ларса фон Трієра (Lars Von Trier) у фільмі «Мандерлей».

У 2005 році Дефо запустив проект за власним сценарієм. Драму «Чорна вдова» знімала італійська актриса і режисер Г’яда Колагранде (Giada Colagrande). Незважаючи на 20-річну різницю у віці, творчий союз перетворився на сімейний. Пара одружилася в березні 2005 року.

За останні п'ять років Віллем Дефо зіграв у фільмах про вампірів - «Історія одного вампіра» (2009) і «Воїни світла» (2009), в комедіях «Американська мрія» (2006) та «Містер Бін на відпочинку» (2007), озвучив два мультфільми - «Незрівнянний містер Фокс» (2009) і «Оповіді Земномор'я» (2006). Найгучніша з останніх робіт актора - фільм «Антихрист» (2009) Ларса фон Трієра. У 2010 році на екрани виходять три фільми за участю Віллема Дефо - європейський фільм «Мірал», ізраїльський «Дике стадо» і фільм про Японію «Суп місо».

Віллем Дефо регулярно займається йогою і дотримується органічної дієти. Дефо цікавиться сучасним мистецтвом. У 2002 році він витратив 30 тисяч доларів на роботу художника Тома Фруіна (Tom Fruin). Пікантність ситуації в тому, що гобелен був створений з мішечків з героїном, кокаїном і марихуаною. Але для актора бути предметом обговорення, викликати шок і інтерес - звична справа.