Жульєт Бінош

Не відразу вирішила, чи зайнятися їй акторством, чи малюванням, але потім зрозуміла, що одне не виключає іншого. Дебютувала на сцені в спектаклі за Еженом Іонеско — «Король вмирає» (яку сама ж і поставила як режисер), професії вчилася спочатку у матері, потім в паризькій Консерваторії і приватно. Всі біографи Бінош відзначають її видатну волю і завзятість. Зовсім дівчиськом вона накопичила грошей на величезний стіл і притягла його додому на своїй спині. З часом навчилася бути навіть «сильнішою за власну волю»: саме цією можливістю повністю розчинитися в образі, забути саму себе привернуло її акторство. Вивчала акторську майстерність в національній школі мистецтв у Парижі і з 16 років вже виступала на сцені.

У кіно дебютувала у віці 19 років у картині «Прекрасна свобода» Паскаля Кані. Зовсім юною їй довелося знятися у тата Нової хвилі — самого Жана-Люка Годара, у фільмі «Вітаю вас, Марія». Причому цю роль, хоча і не головну, метр написав спеціально для неї! Її перша фраза при появі на екрані звучала міцно для двадцятирічної дівчини з романтичною зовнішністю: «Ти, покидьок!». Не можна сказати, щоб Жульєт згадувала про цей досвід із захопленням. «Знімаючись у Годара, — каже вона, — я зробила відкриття: є режисери, які не люблять акторів і не потребують їх. Вони використовують енергію боротьби і опору, що мені здається щонайменше дивним».

Першу значну роль зіграла два роки потому у фільмі «Побачення» Андре Тешіне. Роль молодої актриси, якій належить зіграти Джульєтту у постановці метра театральної режисури, була безперечно близька Жульєт, що встигла у свої молоді роки блиснути в п'єсах Луїджі Піранделло і Мольєра. Ця стрічка принесла їй загальнонаціональну популярність.