Для перегляду відео і коректної роботи
сайту вимкніть плагін AdBlock.
Melanie Laurent
Мелані Лоран

У 1999-му вона знову потрапила в приціли камер — у телефільмі «Route de Nuit»; там вона виконала роль молодої Франчески.
У 2000-му — всього лише сімнадцятирічною — Мелані отримала роль Клари в «Це моє тіло» (Ceci est mon Corps) Родольфа Марконі. Разом з нею в картині грали Луї Гаррель і Джейн Біркін. Фільм був тепло зустрінутий критиками і потрапив на кінофестиваль в Каннах у 2001-му. Загалом він отримав десять номінацій на премію «Сезар». У тому ж році дівчина отримала свій диплом бакалавра — за спеціальністю «кінематограф».
Завдяки комедії Мішеля Бланка «Цілуй кого хочеш» (Embrassez qui vous voudrez), Мелані стала досить-таки відомою актрисою. У фільмі вона зіграла юну Кароль, подругу персонажа Гаспара Ульєля Луї. Пара через деякий час знову з'єдналася в драмі Родольфа Марконі «Останній день» (Le Dernier jour); для обох ця картина стала буквально-таки проривом в акторській кар'єрі.
Мелані зіграла декілька ролей другого плану в хітових фільмах, в тому числі — у драмі про стосунки батька і сина «Моє серце битися перестало» (De battre mon coeur s'est arrete). Ця картина зібрала цілу низку глибоко позитивних рецензій і виграла кілька кінематографічних нагород.
Режисер Філліп Ліоре побачив гру Мелані в «Моє серце битися перестало» і був настільки нею захоплений, що запропонував їй головну роль — Ельзи «Лілі» Телльє — у своїй картині «Не хвилюйся, у мене все нормально» (Je vais bien, ne t'en fais pas) без будь-якого прослуховування. У жовтні 2006-го Мелані отримала престижну премію імені Ромі Шнайдер за майстерне виконання ролі Лілі. Також вона отримала премію «Сезар» в категорії «Найбільш багатообіцяюча актриса»; ця премія є французьким аналогом американського «Оскара».
У 2007-му у Лоран був черговий прорив у кар'єрі. Її запросили у цілу низку фільмів і дали можливість продемонструвати неабиякий акторський талант у самих різних ролях. Фільм «Кімната смерті» (La Chambre des morts) був першим трилером актриси; тут вона зіграла одну з головних ролей — Люсі Хеннебелль. На жаль, відгуки були достатньо нерівними — публіка і критики ніяк не могли зрозуміти, за смаком їм ця картина чи ні. Втім, гра Лоран у будь-якому випадку була як завжди чудова і принесла актрисі номінацію на премію «Люм'єр» у категорії «Краща актриса». Також Мелані зіграла головну роль у «У кожного Джека є своя Джилл» (Jusqu'a toi) — французько-канадській романтичній комедії під режисурою Дженніфер Дельводер. Мелані дісталася роль Хлої, французької бізнесвумен, яка закохується в багаж американського туриста (зіграного Джастіном Бартом).
У 2008-му Лоран виконала роль молодої студентки Летиції у творі Седріка Клапіша «Париж». Також їй дісталася нова можливість виступити на великому екрані — у якості Стели, ескорт-співробітниці і любовного інтересу головного героя у трилері «Вбивця» (Le Tueur) і зіграти скрипачку світового класу Анн-Марі Жак у фільмі «Концерт» (Le Concert). Найбільш важливим у 2008-му, втім, була можливість офіційно прийняти участі у Каннському фестивалі. «Золоту Пальмову Гілку» вона не отримала, зате прогриміла як режисер порнографічного короткометражного фільму «Біля його ніг» (A ses pieds), випущеного трохи пізніше для кабельного телеканалу Canal+ у рамках проекту «X Femmes», присвяченому дослідженню жіночої сексуальності . Саме в процесі роботи над цим порнофільмом Мелані отримала запрошення від самого Квентіна Тарантіно в його епічний фільм про Другу світову війну «Безславні виродки». За чотири місяці зйомок Мелані навчилася користуватися старою моделлю кінобудки, вивчила англійську і отримала від режисера чималу дещицю натхнення.