Антоніо Бандерас

У дитинстві Антоніо мріяв стати футболістом, бо у школі футбол був одним з основних його хобі, в якому він, до того ж, вельми досяг успіху. Однак пріоритети хлопчика трохи змістилися після того, як у 14 років він подивився мюзикл «Волосся» (Hair) у виконанні трупи місцевого театру Малаги. Перебуваючи під враженням, він вступив в акторську школу і приєднався до одного з театральних колективів міста.

Дебют Бандераса на великому екрані відбувся в 1982 році – Педро Альмадовар запросив його у свій фільм «Лабіринт пристрастей» (Laberinto de pasiones), його перший гонорар склав близько 100.000 песет. Актор продовжував зніматися у великій кількості іспанських фільмів різного масштабу, але саме стрічки Альмадовара сприяли значному професійному зростанню актора. Так у 1985 році черговий поштовх кар'єрі Бандераса дала стрічка Альмадовара «Матадор», а незабаром вийшли ще кілька їхніх спільних картин.

На початку 90-тих років Бандерас вирішив пробивати собі дорогу за межами іспанського кінематографа – перший фільм, що здобув деяку популярність в інших країнах, був «Королі Мамбо» (The Mambo Kings, 1992). Першим же серйозним кроком у Голлівуді стала роль коханця героя Тома Генкса в оскароносній «Філадельфії». Потім було «Інтерв'ю з вампіром» із Томом Крузом і Бредом Піттом, «4 кімнати» Квентіна Тарантіно та «Відчайдушний» Роберта Родрігеса, що приніс Бандерасу довгоочікувану популярність у всьому світі.

З 95 по 99 рік Антоніо знявся більш ніж у 10 картинах, найбільш популярними з яких були «Евіта» з Мадонною, «Маска Зорро» з Кетрін-Зета Джонс. «Бий у Кістку» і «13 Воїн», на які покладалися (судячи бюджетів) великі надії, провалилися в комерційному і художньому аспектах.

У 1995 році на знімальному майданчику фільму «Двоє – це занадто» (Two Much) іспанського режисера Фернандо Труеба розгорівся роман між Бандерасом і Мелані Гріффіт – актриса кинула заради нього Дона Джонсона, а сам Антоніо розлучився зі своєю дружиною, з якою був разом з 1988 року. Вже через рік кохані зіграли весілля, а ще через деякий час у них народилася донька.

У 1999 році Бандерас вирішив спробувати себе в якості режисера, знявши свою дружину у фільмі «Crazy in Alabama». Фільм був зустрінутий критиками досить стримано – Бандерас був явно далекий від проблем Америки 60-тих років, які висвітлювались у картині, а тому його перший млинець на режисерському терені вийшов глевкий.

Акторська ж кар'єра Бандераса продовжувала набирати обертів – співпраця Бандераса з Робертом Родрігесом вилилася у популярний «Десперадо» і мала не менше успішне продовження – трилогію про «Дітей шпигунів», яка користувалася великою любов'ю глядачів усього світу. Користуючись цим Родрігес вирішив випускати по одній стрічці про маленьких агентів на рік доти, доки головні актори не виростуть з екранних образів.

У 2003 році Родрігес зняв аж 2 стрічки за участю Бандераса, що стали заключними роботами кожна у своїй трилогії – «Діти Шпигунів 3» і «Десперадо 2: Одного разу в Мексиці» і були одними з найбільш довгоочікуваних картин року.