Кодзі Судзукі

Ко́дзі Судзу́кі (яп. 鈴木光司, 13 травня 1957 року) — популярний японський письменник, що пише переважно у жанрі хоррору. Відомий як автор циклу романів жахів «Дзвінок» (в інших перекладах — «Кільце»), загальний тираж яких склав понад 8 млн екземплярів. Ці романи та деякі інші були екранізовані в Японії, Кореї та США. На базі японських екранізації було створено низку коміксів-манга. Кодзі Судзукі іноді називають японським Стівеном Кінгом. Один з творців літературного і кінематографічного жанру J-horror (укр. японські жахи), який відрізняється психологічною напруженістю і перевагою загальної атмосфери жаху над сценами насилля, характерними для американських слешерів. Кодзі Судзукі народився 13 травня 1957 року в місті Хамамацу, префектура Сідзуока. Закінчив університет Кейо за спеціальністю «французька література». Мешкає в Токіо, одружений, має двох доньок, дружина працювала вчителькою у старшій школі. Входить до Національного комітету Японії по боротьбі з падінням народжуваності. Почав писати у 1990 році, перший же його роман Rakuen отримав премію Japan Fantasy Novel Award. Наступного року Кодзі Судзукі написав роман «Дзвінок», перший із однойменного циклу. Однак книжки продавалися дуже слабо, аж поки у 1995 році їх не екранізували, а коли у 1998 році вийшов фільм «Дзвінок» режисера Хідео Накати, що став справжнім хітом, продажі книг Кодзі Судзукі стрімко злетіли. Більшість творів написані у жанрі містичного трилера. У творах Кодзі Судзукі широко використовується такий жанр класичної японської міфології як кайдан — розповіді про привидів, який майстерно поєднується із сучасним жанром міських легенд. Ще одна характерна особливість сюжетів Судзукі — образ сильної жінки, яка бореться за своїх дітей, чоловіка, щастя, або ж жорстоко помщається за погане ставлення оточуючих до самої себе. Чоловіки ж часто зображені як безвольні та слабкі істоти, або, з іншого боку — як насильники і вбивці. Книги Кодзі Судзукі перекладені двадцятьма мовами, включаючи російську. Окрім трилерів Кодзі Судзукі є автором низки публіцистичних книг з питання батьківства, в яких жорстко критикує відсутність у Японії батьків-домогосподарок, і книги для дітей «Сльози» (яп. Namida). Також займається перекладанням, зокрема, перекладає японською англомовні дитячі книжки.