Stanislav Govorukhin

Станіслав Говорухін

Станіслав Говорухін
Кінорежисер, сценарист, актор.

Народився 29 березня 1936 року в місті Березники Пермської області. Дитинство Станіслава Говорухіна було важким і напівголодним. Парасковія Опанасівна працювала кравчинею, одна виховувала двох дітей (важке життя і непосильна робота дали про себе знати — вона померла рано, у віці 52 років). Намагаючись поставити дітей на ноги, дати їм освіту, вона все життя приховувала від усіх, що чоловік був репресований. Правду про батька Станіслав і його старша сестра дізналися лише після ХХ з'їзду партії.

У 1958 році Станіслав Говорухін закінчив геологічний факультет Казанського державного університету, почав працювати за фахом. Та скоро зрозумів, що геологія — не його покликання.

Саме в цей час в Казані відкривалася перша студія телебачення. Станіслав Говорухін став одним з її засновників. З небувалим захопленням він працював день і ніч, був і режисером, і редактором програм... Та відносини з високим партійним начальством не склалися. У 1961 році Говорухін був змушений виїхати до Москви і вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Хрущовська «відлига». Розквіт мистецтв, літератури, кінематографу. Було на кого рівнятися. Ось у цей благодатний для вітчизняного мистецтва час Станіслав Говорухін ступив у кінематограф. У 1966 році він з відзнакою закінчив ВДІК, його дипломною роботою став фільм «Вертикаль».

З 1966 до 1988 року Станіслав Говорухін був режисером Одеської студії художніх фільмів, в 1988 році брав участь в організації Міжнародного фестивалю жанрового кіно «Золотий Дюк» в Одесі; потім працював на «Мосфільмі» (1988-1993). Нині Станіслав Сергійович є художнім керівником кіностудії «Вертикаль» кіноконцерну «Мосфільм». С.С. Говорухін був членом Спілки кінематографістів СРСР. У жовтні 1993 року, під час сумних подій, через газету «Известия» заявив про свій вихід з Союзу кінематографістів.

«Біографія художника — це його твори, — каже Станіслав Сергійович. — Моя біографія — це мої фільми». Він зняв 13 художніх фільмів, серед яких «День ангела», «Білий вибух», «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «Місце зустрічі змінити не можна», «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна», «У пошуках капітана Гранта», «Десять негренят», «Ворошиловський стрілок», «Благословіть жінку», «Не хлібом єдиним».

Станіслав Сергійович написав 14 сценаріїв (зокрема — до самого касового фільму радянського прокату «Пірати ХХ століття»), 3 книги — («Велика кримінальна революція», «Країна злодіїв», «Невідоме про відомих»). Як актор він знявся в 20 фільмах, зіграв головну роль у фільмі Сергія Соловйова «Асса», а також ролі в картинах «Серед сірих каменів», «Сучі діти» та інших.

Наприкінці 1980-х років Станіслав Говорухін зняв фільм «Олександр Солженіцин» — об'ємне інтерв'ю з письменником про його життя і творчість.

Особливе місце у творчості режисера займає публіцистична, художньо-документальна трилогія — «Так жити не можна» (1990, приз Союзу кінематографістів «Ніка» за кращий фільм 1990), «Росія, яку ми втратили» (1992), «Велика кримінальна революція» (1994).

У політику Станіслав Говорухін прийшов на початку 1990-х років, відразу після виходу на екрани фільму «Так жити не можна», який побив усі рекорди касових зборів і багато в чому змінив політичний клімат в країні. Це був не просто фільм, а й політичний акт, громадянський вчинок.

Під час серпневих подій 1991 року Станіслав Сергійович перебував у будівлі Верховної Ради та Уряду РФ. У грудні 1993 року він був обраний до Державної думи Федеральних зборів РФ.

У Державній Думі першого скликання Станіслав Говорухін очолював фракцію Демократичної партії Росії, був головою першої парламентської комісії з розслідування причин та обставин виникнення кризової ситуації в Чеченській Республіці.

У 1995 році Станіслав Говорухін збирався балотуватися на виборах до Державної думи у списку Демократичної партії Росії, проте партія не зважилася йти на вибори окремим списком, стався розкол, частина демократів пішла в Конгрес російських громад, частина об'єдналася в блок Говорухіна.

17 грудня 1995 Станіслав Говорухін був обраний депутатом Державної Думи другого скликання по одномандатному виборчому округу. У Держдумі він увійшов як співголова у депутатську групу «Народовладдя», був обраний головою Комітету з культури. За період його роботи на цій посаді (1995-1999) фінансування культури, мистецтва і кінематографу зросло з 60-70 до 100-115 відсотків. Прийняття в 1995 році Закону «Про державну підтримку кінематографії» вивело російський кінематограф із затяжної кризи. Неустанною турботою Станіслава Сергійовича було підвищення зарплати працівникам культури. Почасти це завдання виконано: зарплата працівників культури збільшилася вдвічі.

19 грудня 1999 Станіслав Говорухін обраний депутатом Держдуми третього скликання від блоку «Вітчизна — Вся Росія», в який вступив напередодні парламентських виборів.

С.С. Говорухін був кандидатом на пост Президента Російської Федерації на виборах 2000 року.

Народний артист Росії (2006).

В юності Станіслав Сергійович захоплювався альпінізмом, всі трюки в кіно завжди виконував без дублера. Він також захоплюється літературою і живописом (до 75-річчя режисера пройшла виставка його робіт), любить симфонічну музику.

Кінорежисер, сценарист, актор. Народився 29 березня 1936 року в місті Березники Пермської області. Дитинство Станіслава Говорухіна було важким і напівголодним. Парасковія Опанасівна працювала кравчинею, одна виховувала двох дітей (важке життя і непосильна робота дали про себе знати — вона померла рано, у віці 52 років). Намагаючись поставити дітей на ноги, дати їм освіту, вона все життя приховувала від усіх, що чоловік був репресований. Правду про батька Станіслав і його старша сестра дізналися лише після ХХ з'їзду партії. У 1958 році Станіслав Говорухін закінчив геологічний факультет Казанського державного університету, почав працювати за фахом. Та скоро зрозумів, що геологія — не його покликання. Саме в цей час в Казані відкривалася перша студія телебачення. Станіслав Говорухін став о