Жан-Марк Барр

Отримав гуманітарну освіту в Каліфорнійському університеті, в Сорбонні і на драматичному відділенні Паризької консерваторії. Переїхавши до Лондона, він продовжив свою освіту в знаменитій Гілдхоллській школі музики і театру.

Сильне захоплення Шекспіром змінило коло його схильностей і занять. У театрі і кіно Барр працює з 1980-тих років. У 1986 році Жан-Марк переїхав до Франції, де почав грати в театрі. Крім того, він бере участь у кількох телевізійних і кінематографічних проектах, проте без особливого успіху. Зіркою він став лише після виконання головної ролі у фільмі Люка Бессона «Блакитна безодня» (номінація на премію «Сезар» 1989 року в категорії «кращий актор»). У тому ж році Барр бере участь в лондонській театральній постановці Теннессі Вільямса «Орфей спускається в пекло», зігравши разом з Ванессою Редгрейв.

Найсильніше вплив на формування творчої індивідуальності Барра зробила його багаторічна співпраця з Ларсом фон Трієром («Європа», 1991, «Розсікаючи хвилі», 1996, «Танцююча в темряві», 2000).

Разом зі своїм постійним співавтором Паскалем Арнольдом Барр, натхненний маніфестом фон Трієра «Догма-95», вирішив слідувати її постулатам. Незабаром відбувся його режисерський дебют. Замість запланованого спочатку одного фільму Барр і Арнольд знімають цілу трилогію, що отримала назву «Трилогія свободи». Вони намагаються окреслити територію свободи в трьох вимірах: любов («Коханці», 1999), секс («Занадто багато плоті», 2000), дух («Просвітлення», 2001). Проект був підтриманий першим комерційним каналом французького телебачення TF1 і став гучною культурною подією в європейських інтелектуальних колах. Також актор знявся у відеокліпі «Charmless Man» групи Blur.