Микола Єременко-молодший

Микола Єременко-молодший (Єрьоменко) народився 14 лютого 1949 року в Вітебську, в родині народного артиста СРСР Миколи Миколайовича Єременко та народної артистки Білоруської РСР Галини Олександрівни Орлової. У 1959 році родина переїхала до Мінська. Коля Єременко ріс і виховувався за лаштунками Білоруського академічного театру імені Я. Купали, де служили батьки. Вперше в кіно знявся, коли йому було 12 років. Він разом з мамою взяв участь у зйомках короткометражного фільму, де зіграв роль порушника правил дорожнього руху. У 1963 році разом з батьком знімався у фільмі «Люди і звірі» — син Павлова. Цей, нехай і невеликий артистичний досвід, і те, що він частенько бував на репетиціях і виставах за участю батьків, вплинули на його рішення стати актором. Микола Миколайович згадує: «Я виріс за кулісами театру, тато продзижчав мені всі вуха, коли знявся в головній ролі у Герасимова у фільмі «Люди і звірі», я вже подумки Герасимова обожнював. Так що найпростіше, що можна було придумати — піти у ВДІК. Я сказав батькові: «Ти знявся у Герасимова, влаштуй мене в інститут. Що тобі варто?» Правда, із застереженням: «Якщо зрозумію, що бездарність, сам утечу з цієї професії»».

У 1967 він з першого заходу вступив до ВДІКу на курс С. А. Герасимова і Т. Ф. Макарової. Дебютував у 1970 у фільмі Сергія Аполлінарієвича Герасимова «Біля озера». Яким був Микола Єременко в ті роки? Різним. Як і всякий молодий актор, на якого звалилася слава, він не відмовляв собі ні в яких слабкостях. Микола Єременко згадує: «Що приховувати, були загули круті. Я ж актор, мені треба про своїх героїв все знати, а для цього довелося через багато пройти самому. Все мистецтво в тій чи іншій мірі замішано на гріху, точніше, на аналізі гріха і його наслідків. Так що і мені довелося погрішити чимало...» Однак у середині 70-х Микола став розсудливим. На те були серйозні причини особистого порядку. У ВДІКу він познайомився з юною студенткою на ім'я Віра. І хоча до цього у Єременко вже траплялися романи з колегами по мистецтву, проте це захоплення виявилося справжнім. У 1974 році молоді одружилися. А в 1976 році у них народилася дівчинка, яку назвали Ольгою.

Широку популярність Микола Єременко отримав після виходу на телеекрани багатосерійного фільму «Червоне і чорне» (1976), у якому він виконав головну роль, і після самого касового радянського фільму, «першого радянського бойовика з бійками» «Пірати ХХ століття» (1979).

Його режисерський дебют відбувся в 1996 році. Він зняв фільм «Син за батька», в якому знімався і Єременко-старший. Фільм знімався на батьківщині Єременко — в Білорусії і це був останній фільм, в якому знявся його батько. З інтерв'ю Єременка-молодшого: «... Я про це не думав. Я думав про те, що мій батько досі комуніст — не ортодокс, чи не екстреміст, нормальна людина... і в цьому щось є. Я робив картину для батька і з приводу батька, шанобливо ставлячись до його ідей... Він став комуністом в концтаборах, де провів всю війну, заробив кілька пагонів і був засуджений до смерті. Я бачу, як цим людям важко зрозуміти, що відбувається. Я міг би й не грати в цьому фільмі зі своїх акторських міркувань, але оскільки ми з батьком ніколи раніше разом не грали, це додаткова реклама, що в наш капіталістичний час важливо. До того ж фільм знімався в Білорусії. І якщо це «червоно-рожеве» кіно, то ви забули слово «казка». Це червоно-рожева казка. Це як хотілося б, щоб було. Щоб усім бандитам надерти ж... Все, що не реалізовано в житті — реалізовано в цьому фільмі. І народ виходив після нього з гарним настроєм, як у радянські часи. Це ностальгія за старим кіно, старим часом і одночасно прощання з ним».

Після смерті Миколи Єременка-старшого (1 липня 2000 року), який був у Білорусі не тільки популярним актором, а й авторитетним громадським діячем, молодший Єременко прийшов у посольство Білорусі в Москві і став на громадських засадах працювати радником з культури. Жити б та жити... Ледь переступивши за 50, Микола Єременко помер — тромб, що відірвався, зупинив творчий шлях романтичного героя сімдесятих. Микола Миколайович Єременко-молодший пішов з життя 27 травня 2001 в Боткінській лікарні Москви, від гострого порушення мозкового кровообігу (інсульту). Похований у Мінську на 26-й дільниці Московського (Східного) цвинтаря, поруч з батьком Миколою Єременком-старшим.