Анатолій Грачов

Після смерті матері в 1947 році переїхав до бабусі в Ульяновську область, де закінчив школу, у ній же працював лаборантом. У 1954 році виїхав до Салавату, де працював слюсарем-монтажником. З дитинства проявив акторські здібності, брав участь у самодіяльності, займався в палаці культури в танцювальному, вокальному та драматичному гуртках.

У 1955 році вступив до ГІТІСу (майстерня І.М. Раєвського). А.А. Гончаров запросив його, ще студента 4-го курсу, в Московський драматичний театр (на Спартаківський площі). У 1962 році театр переїхав на Малу Бронну, тут Грачов пропрацював до 1993 року. У 1967 році в театр прийшов А.В. Ефрос. З цим режисером пов'язані найкращі роботи Грачова. «Ефрос був і залишився для мене найголовнішим орієнтиром у мистецтві», — зізнавався артист.

Після відкриття в 1993 році театру «Et cetera» під керівництвом А.А. Калягіна був запрошений на роль Серебрякова в «Дядя Ваня» А.П. Чехова в постановці А. Сабініна і залишився працювати в цьому театрі. Грав у виставах в антрепризі М.М. Козакова.

З 1957 року знімався в кіно (понад 40 фільмів), зіграв Самозванця в «Борисі Годунові» А.С. Пушкіна, поставленому Анатолієм Ефросом на телебаченні.

Народний артист Росії (1998).

Анатолій Грачов пішов з життя у Москві 19 травня 2005 року. Похований актор на Перепечинському кладовищі, ділянка № 13.