Володимир Басов

Радянський актор, режисер і сценарист. Володимир Павлович Басов народився 28 липня 1923 року в селі Уразово, Бєлгородська губернія, СРСР, у родині секретаря районної газети Олександри Іванівни та військового Павла Басових. Життя актора оповите багатьма таємницями та неточностями. За одними даними, він відвідував різні школи Союзу – в Сухумі, Мари, Залізничному, Кашину. За іншими – тільки Московську середню школу №64. У 1941 році (саме тоді, коли хлопець здобув середню освіту) до Радянського Союзу дійшла Друга Світова війна. Володимир пішов на фронт, де став героєм і дослужився до звання капітана. Після війни міг продовжити будувати кар'єру в армії, але вирішив пов'язати своє життя із грою. У 1947 році Басов почав навчання на режисерському факультеті ВДІКа, який і закінчив у 1952 році. Із 1948 року актор був членом Комуністичної партії Радянського Союзу. Його дебют у кінематографі відбувся в 1953 році з посади режисера разом із Мстиславом Корчагіним у маловідомому фільмі "Нахлібник". У проміжку часу між 1963 і 1972 роками Володимир зіграв у картинах "Я крокую по Москві" (1963), "Операція "И" та інші пригоди Шурика" (1965), а також знявся в міні-серіалі "Велика перерва" (1972). Протягом 1975-1977 років фільмографію Басова поповнили такі картини, як "Афоня", "Пригоди Буратіно" (обидві 1975), "Міміно" (1977). У період із 1978 по 1982 роки актор узяв участь у створенні стрічок "За сімейними обставинами" (1978), "Москва сльозам не вірить" (1979), "Шукайте жінку" (1982) й у створенні міні-серіалу "Пригоди Електроніка" (1979). 14 жовтня 1983-го він отримав звання Народного артиста СРСР. Володимир Басов був тричі одружений: із акторками Розою Макагоновою, Наталією Фатєєвою (син Володимир) і з Валентиною Титовою (син Олександр і дочка Єлизавета). Актор помер 17 вересня 1987 від другого інсульту.