Борислав Брондуков

Народився в селі Дубова (Красятицька селищна рада), Поліський район, Київська область — пом. 10 березня 2004, Биківня, Київ, Україна) — радянський та український актор, народний артист України. Борислав Брондуков народився 1 березня 1938 року в невеликому селі Дубова Поліського району, неподалік від Києва. З шести років у своєму рідному селі на всіх святах читав довгі вірші. У школі вчився добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою — з хімії. Закінчив у Києві будівельний технікум у 1960. Працював виконробом на будівництві, потім на заводі «Арсенал», де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І. Карпенко-Карого Микола Задніпровський, який запропонував Брондукову вступити до інституту. З 1961 по 1965 рік навчався у Театральному інституті ім. І. Карпенко-Карого. Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських часів. Раїса Недашківська, народна артистка України, однокурсниця Брондукова по театральному інституту згадує:Як кіноактор Борислав Брондуков дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені». У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі «Камінний хрест». Пізніше він знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Будь здоровим і прощай», «Небезпечні гастролі», «Зелений фургон», «Ми з джазу». У кіно Брондуков не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку». У 1995 році Брондуков став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка. У 1984 році актор пережив перший інсульт. Пізніше він переніс ще два інсульти і операцію з видалення гематоми головного мозку. Востаннє на екрані Брондуков з'явився у 1997 році в картині «Хіппініада, або Материк любові», але після третього інсульту (1997) він не розмовляв і не вставав з ліжка. Постійно за ним доглядала дружина Катерина. Борислав Брондуков помер 10 березня 2004 року на 67-му році життя. Був похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а). На початку 1960-х Борислав Брондуков одружився зі студенткою Ленінградського політехнічного інституту Мариною. Борислав Брондуков зустрів ЇЇ на зйомках фільму «Бур'ян». Вона була звукооператором. Спільне життя виявилася невдалим, незабаром після весілля з'ясувалося, що дружина має психічне захворювання, і через короткий час вони розлучилися. Зі своєю другою дружиною, Катериною, студенткою театрального інституту, Борислав познайомився у 1969 році, тоді йому був 31 рік, а їй 18. Борислав та Катерина Брондукови виховали двох синів — Богдана (1970 р. н.) і Костянтина (1979 р. н.). У День українського кіно, 8 вересня 2012 року, в Києві на вулиці Інститутській, відкрили меморіальну дошку на фасадній стороні будинку, в якому він проживав на вул. Інститутській, 22/7 встановлено меморіальну дошку акторові. У 2008 році в Києві видана книга «Тринадцять сповідей», складена вдовою актора Катериною Брондуковою. До неї увійшли поетичні мініатюри та вірші Брондукова.