Спокійне життя у Соломона Переля – спадкового єврея, було, хіба що, у дитинстві, та й то затьмарене обрізанням. А далі він ріс «як горох при дорозі» – хто хоче, той і рве. Спочатку нацисти, потім поляки, потім у Країні Рад позбавляли особистісної суті. А потім, у складі німецьких військ його змусили воювати проти євреїв і, за іронією долі, він був направлений у «Гітлер – югент» – елітну школу німецької молоді. Зі свого гіркого досвіду Соломон зрозумів одне, що грати когось – набагато легше, ніж бути самим собою.