Минуло десять років відтоді, коли знімали фільм "Вулиця Поперечна". Тепер ми повернулися на маленьку вуличку на околиці Риги. Важко сказати, чи є це обов'язком чи ностальгією, що кликало нас назад. Швидше за все, і те й інше. Дайга, Алдіс, Осіс.... Вони всі наші. Перший фільм вплинув на життя як авторів, так і жителів вулиці Поперечної. Ми знайшли друзів, з якими хочеться зустрітися знову і знову. За ці роки суспільство стало багатшими декількома існуючими системами цінностей. І люди в них нерідко живуть як в різних світах, які ніколи не зустрічаються. Нам здавалося, що світ, в якому живуть наші, все більше і більше забувається. За цим ми хотіли показати, що і в ньому трапляються свої струси, що вулиця Поперечна - як долоня Латвії, на якій будь-яка ворожка може розгледіти лінії долі. Вулицю Поперечну перейшли землеміри. Земля була розділена і знову розділена, але відміряти комусь частину більше спокою душі землеміри, звичайно, не можуть. За цим лінії, внесені ними в земельні плани, для деяких є ранами, які зцілити зможе лише час. Змінилися не тільки власність і спроможність сусідів, по іншому згорнулися і відносини навіть в рамках сімей. Це не добре і не погано, це просто реальність, так як колесо історії продовжує свою нескінченну подорож і вибоїнами вулиці Поперечної. За цим наші люди не втрачають силу духу і працюють, як кожен здатний. І піднімають келихи за здоров'я народу!