Тут край містечка. Тихо й сумно. Легкий лісовий шелест і весняна пріль відродженої землі. Тут мужньо вмирали брати для того, щоб життя стало прекрасним для тих, хто народився в бідності, для тих, кому саме народження стало початком рабства. Рука Павла повільно стягнула з голови кашкет, і смуток, великий смуток, заполонив серце. Найдорожче у людини - це життя. Воно дається їй один раз, і прожити його треба так, щоб не було боляче за безцільно прожиті роки, щоб не спалювала ганьба за підленьке і дріб'язкове минуле, щоб, помираючи, зміг сказати: усе життя і всі сили були віддані найпрекраснішому у світі - боротьбі за визволення людства. І треба поспішати жити. Адже безглузда хвороба або яка-небудь трагічна випадковість можуть перервати його. Охоплений цими думками, Корчагін пішов із братського кладовища. Екранізація однойменного роману М. Островського, у якій відтворюються героїчні сторінки боротьби радянського народу проти німецьких інтервентів в Україні в роки громадянської війни.