Мотив боротьби об’єднує більшість робіт цієї програми. Від нової іронічно-оптимістичної стрічки Нікіти Діакура з посилом не зупинятися, попри труднощі і невдачі, до документальної розповіді про родину робітників, що все життя несла ярмо важкої праці в умовах економічного гніту. Український фільм «Аналогія простору» може по-новому прочитуватися в контексті війни: фонове насильство у грі GTA перегукується з напругою і виснаженістю в наших тилових містах. І навпаки, інша українська відеоробота «Мова оборони» надихає, змальовуючи архетипного захисника, який без спочину відтворює цикл бойових рухів під войовничий ритмічний саундтрек. Останній фільм програми «Крик сипухи» — темна сюрреалістична фантазія на тему кривавості у бразильській історії. Вона здається далекою від наших реалій, однак рефлексує про долю країни в умовах постійних конфліктів, зрештою приймаючи травматичний досвід як частину своєї ідентичності: «Не плач, бо життя — важка боротьба. Жити означає боротися». Власне, боротьба — це той єдиний вибір, який ми, українські громадяни, зараз маємо.