Життя головного героя Поля пливе плавно за течією без різких поворотів, бур і хвилювань. Він проживає з двома своїми тіточками. Життя його обмежується грою на фортепіано у вітальні величезної квартири й роботою акомпаніатором у школі танців його тітоньок. Так би й тривало життя тридцятирічного Поля, про яке розповідає фільм Мій Аттіла Марсель, якби не випадкове знайомство із сусідкою із четвертого поверху мадам Пруст. Мадам Пруст знає багато секретних рецептів, зокрема й ті, що допоможуть Полю пригадати…

Тітоньки оточили Поля надмірною турботою і надто оберігають. Вони пристрасно хочуть зробити з племінника віртуозного музиканта. У дворічному віці Поль втратив батьків, замкнувся в собі й відтоді не розмовляє.

Мій Аттіла Марсель належить до жанру комедії, але комедії дещо сумної. Так завжди буває, якщо життя героя пов’язане із сумними спогадами.

У виконавця ролі Поля, мабуть, найскладніше завдання. За весь фільм він сказав лише одне слово. Настрій, переживання, різні емоції свого персонажа, він повинен передати виключно з допомогою жестів, міміки. Якщо дивитися фільм Мій Аттіла Марсель, не можна не звернути увагу, як майстерно із цим завданням впорався актор Гійом Гуї. Його безсловесна роль — яскравий прояв таланту актора.

Режисер фільму Сільвен Шоме, відомий насамперед завдяки своїм книжкам коміксів та анімаційним фільмам, за які здобув безліч національних і міжнародних нагород.