Девіда Кларка важко назвати зразком для наслідування. Він дрібний торговець наркотиками. Заради справедливості варто зазначити — він має свої принципи. Наприклад, оберігає від зілля дітей і, одного разу, заступившись за них, накликає на себе відморозків, які відібрали й гроші, і товар. Йому треба розплатитися з постачальником, але нічим. Доводиться здійснювати постачання великої партії наркотиків за кордон. І для цього вигадано хитромудрий план.

Фільм Ми — Міллери представлений як комедія, причому в сюжет вплетено нестандартне рішення. У комедійній практиці кінематографа героям доводилося зображати сім’ю, але заради того, щоби перевезти наркотики — Ми Міллери серед небагатьох фільмів, які демонструють подібний поворот.

Оскільки фільм Ми — Міллери торкається такої гострої соціальної теми як наркотики, творці очікували від глядачів різні відгуки. Загалом вони позитивні. Закріпила успіх в аудиторії премія MTV. Зокрема участь молодого актора Вілла Поултера відзначено як прорив року. Також перемогу здобув і поцілунок із фільму.

На найкращі ролі від MTV номінувався і Джейсон Судейкіс, і Дженіффер Енінстон. Актриса також могла отримати своєрідну премію — найкраща роль без сорочки. Хвалебними рецензіями відзначено й музичний момент — заслуга композиторського тандему Людвіга Горрансона й Теодора Шапіро.