Вона іскрилася життям. Він не хотів розлучатися з нею ніколи. Вони одружилися і жили щасливо. Минуло 44 роки. У Фіони виявилася хвороба Альцгеймера – провали в пам'яті. Коли Фіона це зрозуміла, вона вирішила не перетворювати життя коханого чоловіка на пекло і переселитися у пансіонат для таких хворих. Ґрант із надією на лікування і як тимчасовий захід, попри справжнє бажання, погоджується з дружиною. Обоє вирішили, що у таких випадках найкраще, що вони можуть зробити – це вести себе гідно. Та їхня любов один до одного виявилася незмірно більшою за цей компроміс.