Маленька Мона дуже любила свого батька, талановитого математика. Коли у батька несподівано виявили ознаки психічного захворювання, Мону захопили цифри, за допомогою яких вона намагалася запобігти хворобі і контролювати мінливість непередбачуваного світу. Коли Мона подорослішала, то так і не позбулася старих забобонів і дивацтв у поведінці, але її любов до математики переросла у професію вчителя в початковій школі. Ця робота, яку вона одночасно і любить, і боїться, допомагає їй відкритися і вийти з захисної раковини. Вона виявляється талановитим педагогом, який своїм гумором і уявою вміє заманити дітей та прищепити їм любов до навчання. Вона допомагає їм вирішувати не тільки математичні задачки, але і їхні не дитячі проблеми.