Пісні землі, що повільно горить (2024) — документальний фільм режисерки Ольги Журби, що фіксує життя України протягом перших двох років повномасштабного вторгнення. Фільм був представлений у програмі Венеційського кінофестивалю, де вразив міжнародну аудиторію своєю відвертістю та художньою силою. Авторка створює аудіовізуальний щоденник, у якому пейзажі, звуки та людські долі сплітаються в єдину історію боротьби за існування.

Сюжет будується на спостереженні за змінами, що відбуваються в суспільстві та навколишньому просторі. Глядач бачить хаос перших днів, переповнені евакуаційні потяги, життя в умовах окупації та моторошну тишу прифронтових зон. Камера фіксує не лише руйнування, а й відчайдушні спроби людей зберегти крихку нормальність. У фільмі Пісні землі, що повільно горить війна постає не як статистика бойових дій, а як всеохопна стихія, що методично випалює все живе. Режисерка свідомо відмовляється від закадрового тексту, дозволяючи реальності говорити самій за себе через уривки діалогів, гул сирен та мовчання зимових степів.

Робота над проєктом тривала два роки, що дало змогу показати еволюцію сприйняття трагедії українцями: від шоку до прийняття нової жорстокої реальності. Оператори Володимир Усик, В'ячеслав Цвєтков та сама Ольга Журба зняли унікальні кадри в різних куточках країни, від відносно мирного тилу до епіцентру подій. Відсутність штучної драматизації робить перегляд емоційно складним, але необхідним для розуміння глибини травми. Ця картина є важливим документом епохи, що закарбував колективний біль та стійкість нації.

Дивіться фільм Пісні землі, що повільно горить онлайн на MEGOGO.