Америка 60-их років минулого століття стала епіцентром боротьби жінок за рівноправність у суспільстві. У цей період молода викладачка мистецтв Кетрін Вотсон (Джулія Робертс) влаштовується на роботу в жіночий коледж. Там вона намагається донести до студенток свої феміністські погляди та допомогти їм позбутися стереотипів, які обмежують свободу та можливості. Однак, керівництво не має наміру терпіти подібні витівки.

Призначення жінки — стати матір’ю і берегинею домашнього вогнища. На цьому коло її обов’язків закінчується. Лише кілька десятиліть тому така позиція не була вибором жінки, а єдиним можливим варіантом сценарію її долі. Кетрін визнала своїм обов’язком розвіяти цей міф і побороти застарілі погляди. Невідомо, як складеться її кар’єра, але їй однозначно вдалося зіграти важливу роль у формуванні особистості своїх учениць.

Посмішка Мони Лізи — драма, яка чудово передає атмосферу того часу. Про жіночі права було не заведено говорити, особливо небезпечними були спроби щось змінити. Проте знаходилися активістки, зокрема головна героїня, які не боялися плисти проти течії. Фільм присвячений звичайній викладачці, яка на власному прикладі показує, що жінці по праву належить гідне місце в суспільстві.