Багато десятиліть вчені брали зразки тканин без згоди пацієнтів у пошуках клітин, здатних жити поза людським тілом. У 1951 році до лікарні Балтімора надійшла нікому не відома жінка з раковим захворюванням, і все змінилося. Фільм Бессмертне життя Генрієтти Лакс — це реальна історія тієї самої жінки, клітини якої поклали початок біомедичній промисловості та біоетиці.

Фільм знято на основі книги Ребекки Склут. Це книга-звіт про журналістське розслідування самої Ребекки спільно з донькою померлої Генрієтти Лакс — Деборою Лакс. До часу розслідування Деборі Лакс було вже 50 років, і все життя вона провела в пошуках правди про смерть матері та ці клітини. Унікальність цих клітин була в тому, що вони могли багаторазово ділитися поза тілом. Взяті із зараженого раком органу, вони виявилися придатними для медичних дослідів. У результаті було винайдено безліч вакцин від небезпечних захворювань. Спочатку клітинам дали назву за першими літерами імені хворої жінки. А її справжнє ім'я було викреслене з історії.

У ролі Дебори Лакс знялася Опра Уїнфрі, про що передбачила сама Дебора, коли фільму ще не було і в проєкті. А Дебора померла, так і не дізнавшись, що її бажання здійснилося.