У Лілі на автовідповідачі записано: «У мене або те, або це. Передзвоню, коли закінчу з тим і цим». І для своєї доньки Рейчел час відводиться десь у тому ж проміжку. Не дивно, що Рейчел відбилася від рук і намагається рулити життям самостійно. На питання, скільки їй років, вона відповідає: «Уже можна». Та їй всього 17. Лілі вирішує на літо відвезти Рейчел із повного спокус Сан-Франциско до своєї матері – Джорджії, в глушину, в Айдахо. А у Джорджії свої правила: туз – наймолодша карта, або, якщо осквернив уста брудним словом – доведеться їсти мило... От тільки чи вистачить мила в тихому мормонському містечку для такої дівчини, як Рейчел?