Головна героїня картини Я люблю ніяк не може знайти особисте щастя. Усі її численні романи закінчуються сумно або для неї самої, або для її обранців. Один із чоловіків нашої героїні кинув її й змушений був повернутися на свою історичну батьківщину ─ далекий Єгипет. З другим ситуація була ще більш трагічна ─ він загинув у страшній автомобільній аварії, де не було шансів вижити. Усі надії дівчини на третього кавалера.

Для постановника Олександра Черних Я люблю став дебютом у кінематографі. Літературною основою стрічки стала історія Вікторії Токарєвої. Письменниця самостійно адаптувала свою повість для великого екрана. Робота в проєкті Черних стала однією з останніх робіт актриси Ірини Метлицької ─ тут їй дісталася головна роль. За сценарієм Ірині належала участь в еротичній сцені, проте в підсумку було ухвалено рішення замінити Метлицьку на дублерку.

Саундтреком для фільму послужили класичні твори Шопена й Баха. Критикам фільм був презентований на кінофорумі в Гатчині. Я люблю на цьому фестивалі був відзначений спеціальним призом за роботу сценариста. Знімання картини в основному проходили в Одесі. Одразу кілька персонажів стрічки втілили на екрані місцеві коміки з трупи Маски, які проявили себе як серйозні драматичні актори.