Гнат Хоткевич

Хоткéвич Гна́т Марти́нович (літературний псевдонім Гнат Галайда; 31 грудня 1877 (12 січня 1878) в Харкові — 8 жовтня 1938 там же) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Жертва сталінського терору. Народився в сім'ї Мартина Пилиповича Хоткевича (походив з міщан, за національністю поляк) та українки Ольги Василівни (в дівоцтві Кривоногової), селянки з Сумщини. 1894 року з відзнакою закінчив Харківське реальне училище, що дало йому право при конкурсному складанні кількох іспитів вступити до вищого навчального закладу. 1900 рік — закінчив технічний факультет Харківського технологічного інституту. 1900 рік — короткий час працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Розробив власний проєкт дизельного поїзда (1901) на 30 років раніше від американського аналогу. За участь у керівництві політичним страйком 1905 року зазнав переслідувань і в січні 1906 року був вимушений переїхати в Галичину, яка була тоді в складі Австро-Угорщини. У Галичині Хоткевич оселився спочатку в Львові, а потім у Криворівні; об'їхав усю Галичину й Буковину з скрипковими концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури.