Том Беренджер

Том Бе́ренджер (англ. Tom Berenger, уроджений Томас Майкл Мур (англ. Thomas Michael Moore); 31 травня 1949, Чикаго) — американський актор кіно і телебачення, лауреат премій «Золотий глобус» і «Еммі», номінант на премію «Оскар». Томас Майкл Мур народився 31 травня 1949 року в Чикаго (штат Іллінойс, США) в ірландської католицької сім'ї. Його батько працював друкарем для видання «Chicago Sun-Times». Том отримав своє прізвисько Беренджер для професійної кар'єри від шкільного друга, так як ім'я Томас Мур вже було в акторському профспілці «Actors' Equity Association» (AEA). Беренджер закінчив у 1967 році середню школу «Rich East High School» Парк Фореста, штат Іллінойс. Після чого навчався журналістиці в «University of Missouri» в Колумбії, Міссурі, бажаючи стати спортивним оглядачем. Під час навчання найбільше захоплювався футболом, як несподівано для самого себе, на суперечку з приятелем погодився зіграти в студентському спектаклі «Хто боїться Вірджинії Вулф?» — успіх був приголомшливий. Публіка по завершенні вистави аплодувала акторам стоячи. Це стало початком артистичної кар'єри після закінчення навчання. Спочатку він грав у регіональному театрі Іллінойсу, а потім переїхав у Нью-Йорк у 1970-х роках. Перш ніж стати успішним актором, Том Беренджер працював стюардом в розореній авіакомпанії «Eastern Air Lines», портьє в колишньому готелі «Alameda Plaza Hotel» (зараз «Inter-Continental Hotel») в «Country Club Plaza» частини Канзас-Сіті, штат Міссурі. Незважаючи на це, Томас навчався акторській майстерності у Нью-Йорку, в студії Герберта Бергхофа і Ути Хаген — «HB Studio». Так як його не хотіли брати на сцену Бродвейського театру, через «занадто гарну зовнішність», він у той час брав участь в офф-Бродвейських постановках, невеликих міні-театрах, де удосконалював свій талант. До найбільш значним театральним робіт слід віднести «End as a Man» (1975), «Татуйована троянда» (1977) і "Трамвай «Бажання» (1981). Виступаючи в Театрі Лонг Варф в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, Том значно покращив свої навички в акторському ремеслі. З трупою Театру Мілуокі, Беренджер встиг відвідати з гастролями Японію. Беренджер грав у мильних операх і отримав головну роль адвоката Тіма Сігела в серіалі «Одне життя, щоб жити» (1975). Його дебютом у художньому кіно стала роль у фільмі «Поквапся» (1976), незалежному фільмі, зараз забутому, за винятком акторів, які стали відомими. Через рік епізодична роль у фільмі жахів «Вартовий», що стала оплотом для нових кінострічок. У 1977 році у Беренджера була маленька, але помітна роль вбивці-психопата у фільмі «У пошуках містера Гудбара». У фільмі герой Томаса Беренджера (Гаррі Купер Уайт) погрожує молодій вчительці, отримуючи сексуальне збудження від її звичайного світського життя. Партнером Тома по знімальному майданчику стала відома американська актриса Дайан Кітон. Завдяки цій ролі, Томас серйозно заявив про себе на великому екрані. Паралельно з участю в повнометражних фільмах, він активно знімається в серіалах, зокрема біографічному телефільмі про молодого Джона Кеннеді — «Джонні, я насилу тебе впізнала» для каналу NBC. Тим часом в 29-му випуску спеціалізованого видання «Screen World» авторитетний оглядач Джон Вілліс назвав Томаса Беренджера «Найперспективнішим новим актором року». Наступною роботою початківця актора стала роль угорського сутенера в еротичній драмі «Хай живуть зрілі жінки» від кінокомпанії «Avco-Embassy Pictures». Не без успіху, Беренджер спробував себе в новому амплуа коханця-спокусника, що йому вдалося вкрай переконливо. Ця картина є однією з небагатьох, де він грає романтичних персонажів.