Берт Ланкастер

Циркова кар'єра Ланкастера закінчилася в 1941 році, коли він сильно пошкодив праву руку. Поступив контролером у великий чиказький універсам, потім перейшов на роботу в нью-йоркське концертне бюро. Будучи покликаний на фронт після початку другої світової війни, виступав у естрадній бригаді, розважаючи американських солдатів в Північній Африці, Італії та Австрії.

Після закінчення війни випадково познайомився в Нью-Йорку з асистентом театрального продюсера, якому для бродвейського спектаклю «Звуки полювання» потрібен був високий і стрункий актор на роль військового. Хоча п'єса провалилася, кінокритики доброзичливо відгукнулися про дебютанта, і він отримав одразу сім пропозицій зніматися в кіно. За порадою імпресаріо, актор-початківець вирішив зіграти поліцейського в кримінальній драмі «Фурія пустелі». Незважаючи на те, що роль Ланкастеру не вдалася, його помітили інші режисери і продюсери.

У 1946 році зіграв у класичному фільмі жанру нуар — «Вбивці» Роберта Сьодмака, за яким вийшов знятий в аналогічному стилі «Хрест-навхрест» (1949) і мелодрама «Вибачте, помилилися номером» (1948). У 1950 році послідувала вдала роль «італійського Робін Гуда» XII століття Дардо Бартоллі в костюмно-пригодницькій картині Жака Турнера «Вогонь і стріла». Циркове минуле допомогло Ланкастеру виконати в цій картині низку запаморочливих акробатичних трюків.

У 1954 році він несподівано для багатьох виконав роль індіанця Массана в пригодницькій картині Роберта Олдріча «Апач». Захоплива пригодницька історія, поставлена за романом Пола І. Веллмена «Апач Бронко», насичена трюками й погонями, стала однією з перших стрічок у світовому кінематографі, що розповідають про пригноблення білими американцями корінного населення Сполучених Штатів. У 1954 році Ланкастер за участю продюсера Гарольда Гекта (пізніше до них приєднався продюсер Джеймс Гілл) заснував власну студію «Hill-Hecht-Lancaster Productions», приклавши тим самим руку до розвалу класичної студійної системи Голлівуду. Основним завданням студії Ланкастера була ілюстрація різних сторін його таланту, і він грав у фільмах всіх жанрів — від ковбойських вестернів до слізних мелодрам. Студія проіснувала до 1960 року.

За роль у фільмі «Відтепер і на віки віків» (1953) Ланкастер був номінований на «Оскар», і не випадково — сцена, в якій він пристрасно цілує партнерку в хвилях набігаючого гавайського прибою, стала однією з найвідоміших в історії Голлівуду і зробила Ланкастера справжнім секс-символом. Не бажаючи залишатися в полоні цього типажу, актор починає багато працювати з європейськими режисерами, особливо Лукіно Вісконті та Бернардо Бертолуччі. Чи не найяскравішу свою роль — спадкового сицилійського аристократа на прізвисько «Леопард» — Ланкастер зіграв у Вісконті в однойменному фільмі, відзначеному «Золотою пальмовою гілкою».

Взяв участь у роботі над кіноепопеєю «Велика Вітчизняна» в якості ведучого коментатора.

Помітною роботою в кіно останніх років стала роль британського полковника Ентоні Дарнфорда в історичному бойовику Дугласа Гікокса «Світанок Зулусів» (1979).

Його остання велика робота (і номінація на «Оскар») — у Луї Маля у фільмі «Атлантік-Сіті» (1981).