Відомий бразильський художник Вік Муніз їде з осяйного світу нью-йоркських хмарочосів у смердючий світ найбільшого звалища світу Жардім-Ґрамашо, що утворилося на околиці Ріо-де-Жанейро. Він хоче використати його як художню тему і також зобразити людей, які зв'язали з ним своє життя. Однак виявляється, що світ звалища не менш потужний і яскравий, аніж світ, у якому жив Муніз. Відбувається взаємопроникнення цих світів, у результаті якого викристалізовується істина – краще бажати багато чого, не маючи нічого, ніж мати все, але нічого не бажати...